Релігія і гомосексуальність


Україна — світська держава (ст.35 Конституції України). Це означає, що держава відокремлена від церкви та від релігійних організацій. Світська держава — та, яка однаково ставиться до віруючих різних релігій і конфесій, до невіруючих взагалі, держава, в якій церква виконує виключно свою соціально призначену функцію — допомагає громадянам задовольняти свої релігійні потреби.

Водночас, сьогодні в Україні інститут церкви намагається впливати на державну політику та різні сфери управління. Наприклад, 11 листопада 2015 року Архієпископ і Митрополит Львівського УГКЦ Ігор Возьняк звернувся до Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України щодо неприпустимості виключення з Конституції України визначення шлюбу як союзу чоловіка і жінки та появи нового визначення «сексуальна орієнтація», а також законодавчого захисту життя людини від зачаття до природної смерті.

Окремі ж прогресивні священники, навпаки, все частіше стають на захист гомосексуальності та здорового глузду.

Так, нещодавно пастор Української Автокефальної Православної церкви Яків Кротов на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук в дописі від 30 червня 2015 року сказав наступне: «...Пример ЛГБТ блистательно выявляет неумение большинства христиан понимать Священное Писание. Но это мелочь. ...Как и в случае с Галилеем, вопрос не веры и пола, веры и текста, а веры и науки. Если гомосексуальность является врожденным свойством, то гомосексуальное поведение не является греховным (разумеется, не считая его агрессивных форм — но и гетеросексуальное поведение не греховно только в неагрессивных формах). И чем жёстче сторонники греховности гомосексуальности настаивают на том, что это свойство не врождённое, тем слабее их позиция — потому что учёные всё решительнее настаивают на врождённости. В итоге — я вижу массу примеров однополых браков, которые куда более брачные, чем многие гетеросексуальные. Это факт. Так что, я буду переть против фактов?! Так я, чего доброго, и против факта существования Бога попру...»

Крім того, під час засідання Робочої групи Конституційної Комісії з прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, яке відбулося 2 жовтня 2015 року, Олекса Петрів, представник Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, сказав наступне: «Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій в цілості і всі конфесії, які є, 18, що до неї входять, зокрема кожна проти дискримінації, в тому числі і за різними ознаками, включаючи сексуальну. В своїх постулатах релігійних ми маємо інші погляди, але що стосується системи функціонування держави, то тут мови не може бути однозначно».

Релігія і гомосексуальність: Содом і Гоморра

Протягом століть різні інтерпретації тексту Біблії людьми, охочими знайти авторитетне виправдання власним упередженням, приводили до багатьох жахливих подій і явищ: війнам, інквізиції, апартеїду, пригнічення жінок і переслідуванню євреїв (а також інших «іновірців»), протидії науковому прогресу взагалі і розвитку медицини зокрема. Про це чомусь не хочуть згадувати захисники «традиційних цінностей».

Зокрема, найбільший цитований момент з Біблії, який використовують противники ЛГБТ, є історія про руйнування міст Содом і Гоморра. Проте, насправді тоді було зруйновано 4 міста Содом, Гоморра, Адма і Севоїм (Втор.29,23; Побут. 19,25; Побут. 14,2). Цікаво зауважити, що Біблія не повідомляє дійсних назв Содому і Гоморри. Слово «содом» у перекладі з єврейської мови означає «спалений», а «гоморра» — «купа руїн». Безперечно, ці назви не були початковими, а виникли після руйнування.

При чому, як відмічають представники іудаїзму, слова «содомія» немає в Торі. Воно виникло в Англії в XVIII столітті і позначало весь комплекс нестандартної, з точки зору вікторіанської моралі, сексуальної поведінки. Господь же зруйнував Содом і Гоморру за багато гріхів, зокрема за відсутність милосердя, гостинності і терпимості, за узаконення ворожнечі до прибульців, до «інших».

Зараз ліберальна позиція спирається на сучасні уявлення щодо гомосексуальності як форми сексуальної орієнтації, підкреслюючи відсутність цих уявлень у древніх біблійних авторів. Прихильники такої позиції вважають, що подібне ставлення до гомосексуальної активності було культурно обумовлене у минулому і застаріле в наш час, подібно до того, як застаріли багато інших явищ, про які Біблія говорить як про прийнятні і навіть «санкціоновані» Богом в умовах стародавнього світу.

Кардинальною відмінністю між думками ліберальних і традиційних богословів в цьому питанні є розуміння незмінних моральних принципів. Традиційні богослови визнають, що в Біблії описані тимчасові встановлення, властиві культурі минулого, але засудження гомосексуальних актів відносять до сфери незмінного морального закону. Ліберальні ж богослови не підтримують точки зору про аморальність гомосексуальних відносин, якщо вони засновані на любові і відданості.

Водночас, ліберали нагадують консерваторам про те, що церкви в історії часто підтримували несправедливі соціальні явища, як, наприклад, рабство або дискримінацію жінок, спираючись на релігійні традиції і використовуючи біблійні тексти в якості аргументів.