Права людини


Що таке права людини?

Права людини – це природні права індивіда, які забезпечують життя, людську гідність та свободу діяльності. Права людини є невід’ємними та непорушними. Вони є позадержавними та поза територіальними, існують незалежно від закріплення в законах держави та є об’єктом захисту міжнародного товариства.

Права люди можна умовно поділити на 4 покоління:

I покоління прав – право на свободу думки, совісті і релігії, на рівність перед законом, на участь в управлінні державою, на недотор­канність особи,

II покоління прав –  право на працю, право на відпочинок, право на страйк, право на охорону здоров’я,

III покоління прав –  на політичне, економічне, соціальне і культурне самовизначення, на економічний та соціальний розвиток, на користування спільним спадком людства, на мир, на безпечне довкілля, на гуманітарну допомогу,

IV покоління прав –   право на Інтернет, право на зміну статі, трансплантацію органів, клонування, одностатеві шлюби, штучне запліднення, евтаназію.

Противники визнання четвертого покоління прав людини часто опираються в своїх доводах на міжнародні документи, які є базовими сьогодні, але формувалися ще у XX столітті.

Так основу міжнародного права у сфері прав людини складає Загальна декларація прав людини, схвалена Резолюцією ГА ООН 10 грудня 1948 року. Стаття 2 якої зазначає, що  «Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Однак міжнародна і європейська практика останніх 10 років, доводить, що вживання терміну «дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності» зростає.

Достатньо зайти на сайт Європейського суду з прав людини, в розділ «Право Європейського Союзу» і там за пошуком «гендерна ідентичність» видає тисячі документів.

Так, пунктом 12 Директиви Європейського Союзу від 27 листопада 2000 року № 2000/78/ЄС щодо встановлення загальних рамок для рівного поводження у сфері трудових відносин та зайнятості передбачено заборону прямої або непрямої дискримінації на основі релігії або віросповідання, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації в сферах, охоплених цією Директивою.

Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1728, 2010 року звертає увагу, що сексуальна орієнтація є глибинною частиною ідентичності кожної людини, яка включає гетеросексуальну, бісексуальну та гомосексуальну орієнтації. Також, Асамблея нагадує, що остання не переслідується за законом в жодній з держав-членів Ради Європи.

Чому такі важливі питання як цивільне партнерство, одностатеві шлюби чи заборона дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в Конституції не виносяться на загальноукраїнський референдум?

Ці питання не можуть бути винесені на загальноукраїнський референдум, тому що народний суверенітет не є безмежним. Більшість не може вирішувати щодо меншості, оскільки є таке поняття як «права людини», які в тому числі є і правами меншин.

Україна, ратифікувавши майже всі основні документи у сфері прав людини та визнавши юрисдикцію Європейського суду з прав людини, зобов’язалася їх дотримуватися. Тому в цьому випадку держава не може керуватися виключно тим, що підтримує більшість українських громадян, а має зважати на ідею прав людини.

Так само в Україні була скасована смертна кара в Кримінальному кодексі, загалом через міжнародний тиск та вступ України до Ради Європи, але більшість громадян цього не підтримували.

Саме тому, сьогодні держава має враховувати інтеграцію в європейський простір. Угода про асоціацію з Україною Європейського Союзу чітко вимагає поваги до прав меншин та до розмаїття.